Уманська Початкова школа № 1

Настає пора осіння

Настає пора осіння

В. Паронова

Діти в школу поспішають,
Птиці в вирій відлітають,
Листя жовте, небо синє —
Настає пора осіння.

Вітер пісню заспівав
І листочки закружляв,
Сяє сонячне проміння —
Настає пора осіння.

Став гарбуз таким пузатим,
Що не зміг його підняти,
Сипле соняшник насіння —
Настає пора осіння.

Золота осінь

К. Перелісна

Жовкнуть трави в полі

К. Перелісна

Жовкнуть трави в полі,
Квіти у ліску.
Облітає листя
Із дерев в садку.
Сумно вітер виє,
Гілочки лама.
Плачуть хмари сиві —
Сонечка нема.

І пташок не чути
В полі і садках.
Листячко зів'яле
Мокне по стежках.

Дари осені

Г. Шевчук

Кленові листки

І.Блажкевич

***

Наталя Гуркіна

Листочки на землю з дерев полетіли,
Кущі і травичку навколо накрили.
Збираю всілякі: великі й малі,
Щоб мама віночка зробила мені.

***

Завітала до села
Осінь-господиня
Лад усюди навела,
Зібрала насіння...
Бараболю у мішки...
Яблука - в комору,
Щоб було на пиріжки
У зимову пору.
Виноград увесь на сік,
Гарбузи – для каші.
Вистачить тепер на рік
Всій родині нашій!

Гість

В.Кравчук

Завітав до нас у сад
Хмурий дядько листопад.
Хвилювались голі віти:
- Чим нам дядька пригостити?
Залишились лиш опеньки
У саду, під пнем стареньким.

Сини осені

Людмила Чижова

Було в Осені три сина –
Величаві, гарні, сильні.
Всі по черзі стали знатно
У свій час час господарювати.

Кожен лад давав в господі,
Особливе щось знаходив,
Щоб порадувати Осінь,
І дарунки їй приносив:
І
Місяць Вересень – найстарший,
Найулюбленіший, перший,
Повен сонячного світла,
Весь усміхнений, привітний,
І такий він роботящий…
Звісно, в матері найкращий.
Обійде сади дбайливо,
Струсить долу груші й сливи,
Нагадає людям вчасно,
Що в саду ще фруктів рясно,
Ще картоплю не копали
І припасів не надбали,
Гарбузи лежать на полі,
Їм же місце у стодолі.
Ще встигає він зробити
Виставку осінніх квітів.
Всіх пташок, що не зимують,
Враз у вирій налаштує.
ІІ
А середній, Жовтень, місяць
Тихо працював на місці.
Він маляр був дуже вправний,
Фарбував листочки славно:
Жовтим – трепетну берізку,
І вогнем шипшини низку.
У багрянець – чуби клена,
Лиш сосна одна зелена.
І мінялись безупинно
Дивні всі його картини.
Сам одягнений казково –
То ж бо майстер винятковий.
Квітами буяли шати
І раділа Осінь – мати
ІІІ
Третій місяць – Листопад,
Наймолодший в сім’ї брат.
Він такий чомусь суворий,
У хмарки ховає зорі.
Часом він буває злющим,
Верховіттям грізно свище,
Крутить віхолу із листя,
Геть зриває їх із місця
І жбурляє, скільки може,
Їх в обличчя перехожим.
Він дорогу ним встеляє,
Зиму в гості закликає.
А Зима в дорогу саме
Ремонтує собі сани.