.jpg)
Зимова казка
Зима
В.Бичко
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистою
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.
Гостює в нас зима
В.Кленц
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
Зимова скриня
Леся Вознюк
Холоди й морози уночі завзято,
узялись зимову скриню відмикати.
А в зимовій скрині є у господині
сніжні скатертини, пухові перини,
для сосни й ялиці шапки й рукавиці.
Потішались діти, бо в чарівній скринці
ще й для них ґаздиня припасла гостинці.
Снігу повні міхи і дзвінкого сміху.
Ковзани й санчата та зимові свята,
радісні колядки про Святе Дитятко.
Погукаєм зиму з нами веселитись,
щоб як щирі друзі через рік зустрітись.
Зимова казка
Леся Вознюк
Думав я, що уві сні
бачу квіти крижані,
білу ковдру на лужку
та ялицю в кожушку.
— Ущипніть, бо сон триває,
снігом землю замітає,
полонини та вершини
загорнулись у перини.
Морозець щипнув за носа:
— Не ходи, хлопчино, босий.
Це не сон, — зимова казка,
зустрічай її, будь ласка.
Принесла вона в торбинці
подаруночки-гостинці:
для усіх дрібних малят —
ланцюжок веселих свят.
Зимові гості
Леся Вознюк
Як ішла до нас зима
на гостину не сама,
то за руку привела
завірюху до села.
А за нею віхола
на санчатах їхала,
сніговиця тупала,
по крижині гупала.
Холод із морозами
підкрадались лозами.
Сніг із кучугурами
добирались фурами.
Чапали метелиця,
ожеледь, хурделиця,
Ще й вітри колючії,
та сніги рипучії.
Чи усіх впізнали ми?
Запитаємо в зими.
Білий сніг
Леся Вознюк
Білий сніг невпинно сипав,
падав, йшов, кружляв, летів.
Я стояв, очима кліпав,
познайомитись хотів.
Крокував я з ним у ногу,
у кишені набирав,
через місто на дорогу
аж до лісу проводжав.
Сніг лишив мені на згадку
санки, лижі, ковзани,
а ялинці — білу шапку,
щоб не мерзла до весни
Подарунок
М. Пономаренко
Сніговик для сніговички
Сплів із снігу рукавички.
Попросила сніговичка:
- Подаруй ще й черевички.
Із бурульок крижаних,
Буду ковзати у них.
ЗАПРОСИНИ ДІДА МОРОЗА
М. Сингаївський
Ой, дідусю, наш Морозе,
Ти прийди до нас з морозом,
Швидше стукай у вікно,
В гості ждем тебе давно.
Розкажи, як у діброві
Сяють зіроньки зимою,
Як там білочки малі
Сплять у теплому дуплі.
Ой, дідусю бородатий,
Ти прийди до нас на свято
І дарунками в цей час
Почастуй, Дідусю, нас.
ДІД МОРОЗ ДО НАС ПРИЙШОВ
В. Кленц
Через гори, через ліс
Дід Мороз гостинці ніс,
До дітей ішов на свято,
Зміряв він доріг багато.
Натомився, сів на пні:
— Відпочити слід мені.
Тут сьогодні заночую,
Завтра — далі помандрую.
Відпочив, набрався сил
І пішов до міст і сіл,
Де горять вогні ялинки,
Де Оксанки і Даринки,
І Ганнусі, й Петрусі,
Де його чекають всі.
Йдуть в танок дорослі й діти
Вміє Дід розвеселити.
НІЧКА-НОВОРІЧКА
В. Моруга
Гарна нічка-новорічка!
Найчудовіша взимі!
Новорічка-чарівничка...
Поміркуйте-но самі:
На ялинках ця чаклунка
Скрізь запалює зірки
І найкращі подарунки
Нам кладе під подушки.
О дванадцятій годині
Похитнеться стрілка — скік!
І ми всі за мить єдину
Підростем на цілий рік.
* * *
Т. Корольова
Довго думав носоріг,
Що вдягнуть на Новий рік?
Буде маскарадний бал
Там казковий карнавал.
«Мабуть, я вдягнусь на свято
У костюмчик зайченяти».
Та чомусь на карнавалі
Носорога впізнавали.
НОВИЙ РІК
І. Блажкевич
Новий Рік іде землею
В чистім полі без доріг,
Світять зорі понад нею,
Світять зорі понад нею,
Розсіває срібний сніг.
Новий рік іде горами
У червоних чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь ялинки по хатах.
Коментарi